* * *
Життя – складне й таке просте,
І водночас жорстоке.
То снігом душу замете
В квітучу пору року,
А то розіллється дощем
В зимову стужу люту.
І знову біль. Та де ж той щем,
Солодкий і розкутий?
Небесний крик бузкових пав
Кресав з вогню намисто –
Весняний день із кручі впав
На берег кам'янистий...
Життя – складне й таке просте,
І ні в кого спитати,
Коли ж добро те проросте,
Що сіє кожна мати...
* * *
Ходить Правда по землі
У подертих черевиках
Та в дірчастому брилі –
Хто, як хоче, її смика:
Той за коси, той за поли,
Той звалив її додолу.
Але в Правди сила є.
Знов на ноги устає,
Узува свої сандалі
Та й іде по світу далі.
В кожну хату забреде,
Десь притулок та знайде.
Хто не хоче правди знати,
Там не буде гостювати.
Ходить Правда по землі...
* *
Дрімати чи іти
З життям у ногу?
Зів'яти чи цвісти,
Не втратить змоги?..
Прожити зайву мить –
Але не сіру.
Бажань не остудить –
Не вбити віру.
І на свої шляхи
Вертає вітер –
На молоді луги
Із трав і літер.