На гостини до ріки
Біг потічок- веселунчик
На гостини до ріки:
І глибокими ярами –
Між старезними корчами,
І широкими полями –
Між високими хлібами.
Темним лісом пробирався
Крізь густі чагарники.
Збіг із кручі, де колючі
Розрослися будяки.
Далі – лугом навпростець.
Утомивсь, хай йому грець!
Але духом не зламався,
Враз із силами зібрався
Та й добрався все ж таки
Веселунчик до ріки.
Як мету плекаєш, друже,
Досягти її подужай.
* * *
Неслухняний горобчик
Сіренький горобчик намислив літати.
Шугнув із гніздечка без дозволу тата.
Та був наш мандрівець ще надто маленький,
Стомилися крильця, зайшлося серденько.
Упав у травичку, злетіти не може –
Забився, злякався, та плакать негоже.
Аж бачить – дріма поруч кішка руда,
Горобчик до неї: – Я випав з гнізда.
Покличте, будь ласка, чи маму, чи тата,
Без дозволу більше не буду літати.
Поглянула кішка: – Ну, що з тебе взяти?
Ні м'яса, ні кістки. Покличу вже тата.
* * *
Оказія
Подружився із Юрком –
Хто б ви думали? – лінько.
Кожен ранок в теплім ліжку
Хлопчака трима за ніжку.
Час Юрасику вставати,
А лінько бажає спати,
Чути ні про що не хоче,
Ковдру натяга на очі
І Юрка не відпуска,
От оказія яка!
Підкажіть Юрку, малята,
Як йому лінька прогнати?
* * *
Авто у сріблястому манто
У сріблястому манто
Їде швидкісне авто.
Світлофор червоним оком
Зупиняє за півкроку
І пита його: – Ти хто?
Чом летиш, немов літак
І мене не помічаєш?
Я ж стою не просто так,
Чи то правил ти не знаєш?
Окрім інших всіх речей,
Маю троє я очей.
Тільки жовте загориться,
Слід машині зупиниться;
Лиш червоне запалає,
Транспорт з місця не рушає;
А засвітиться зелене,
Ось тоді і їдь повз мене.
Присоромлене авто
Чмиха носом: – Та я той...
Тут розмова й припинилась,
Бо зелене засвітилось
* * *
Сором’язлива суничка
На галявці весняній
Виросла суничка:
Біла хусточка на ній,
Зелена спідничка.
– Яка гарна в нас сестричка!–
Трави шепотіли.
Засоромилась суничка
І почервоніла.